- Бетті, ти гаразд?
- Я б сказала так, як повинна відповідати хороша дівчинка, але я не в порядку.

Як думаєш, чи можу я використати смерть Джейсона, щоб прогуляти фізкультуру?
«Вибачте, тренере, мені надто сумно, щоб віджиматися».

- Ти ніколи не думала... що було б, роби ти інакше? Що, якби ти зробила інший вибір?
- У сенсі інший вибір?
- Кожен день я думаю, що було б, покинь я Рівердейл з мамою. Було б все... Було б мені краще?
- Я не можу відповісти на це, Арчі. Але тоді ми не зустрілися б, і... це була б трагедія епічних масштабів.

- Трохи шавлії, щоб прогнати злих духів.
- Мамо...
- Я не жартую, Бетті. Ця сім'я – чисте зло. Не здивуюсь, якщо Блоссоми самі вбили Джейсона. Пожертвували якомусь темному язичницькому богу, якому поклоняються у своєму божевільному маєтку.

Вау! Ти буквально гірша брехуна, яку я коли-небудь зустрічала!

Ще один кумедний факт про страх. Іноді він виростає разом із тобою. Або згортається всередині тебе, закручуючи навколо кишок.

Коли ви відкинете неважне, залишиться тільки правда.

Але я не брешу про те, що сталося зі мною. І Етель не бреше. А правда чи неправда, книга чи не книга... Я землю випалю цих привілейованих, жалюгідних негідників! Хочеш потрапити під роздачу, Шеріл?! Назви мене чи будь-яку з цих прекрасних, юних, сильних, інтелігентних дівчат... повією. Ще. Один. Раз.

Отже, люба. Я засмутила тебе. Ти засмутила мене. Що ж, розберемося з цим так, як зробив би твій батько. Переговори.

- Знаю, всі скоромлять по-різному, але Шеріл проводить збори, щоб упоратися з втратою. Вона  або геніальна, або хвора, або відразу.
- Так, зате Шеріл хоча б не вдає. Не вдає метелика, коли насправді оса.