Я думала про те, щоб Кріс хотів, щоб я сьогодні сказала. Яку б пораду він мені дав, який був би чимось на кшталт:«А знаєш, дитинко, до біса. Ці хлопці знають про мене все. Розкажи йому про когось іншого». Я вирішила, що розповім дещо про героя Кріса. Про людину на ім'я капітан Джо Кангега. У 1960 році, забравшись у повітряну кулю з фольги, капітан Джо піднявся на висоту 32 кілометри в стратосферу, а потім озброєний тільки парашутом він стрибнув. Він падав 4 хвилини 36 секунд, досягнувши швидкості 740 миль на годину, перед тим, як відкрив свій парашут за 5 кілометрів до землі. Раніше цього не робив ніхто і не повторив і досі. Він зробив це тому, що міг. І ось за що Кріс любив його, бо Кріс говорив«так». Він говорив "так" усьому. Він любив кожного. Він був найхоробрішим хлопцем. Людина, Якого я знала. І ось чому він вистрибував з повітряної кулі кожен день, тому що міг. Бо був. І ось чому… І ось чому… Ми… Ми любили його!

Коли ти не можеш поговорити про це зі своєю найкращою подругою, то це не жахливо – це повна дупа, твою матір!

Є хтось для кожного.

Я сплю з дівчатами, а ти доводиш їх до самогубства.

Знаєш, кохання надто переоцінюють. У мене ніколи не було подруги, і подивися, як я щасливий. У перервах між дрібними психічними зривами.

Ти в порядку? Тоні? Ти схоже трохи... е-е... Ну, під ліжком...

— Якого це було, втратити свою матір?
— Я не втрачав її, я не збираюся знайти її за диваном чи того типу...

Кейсі, мені складно це сказати, у мене все виходить не так. Я багато думав і дещо зрозумів, Кейсі. Справа в тому, що, прокинувшись сьогодні вранці і побачивши у вікні сонце, я одразу подумав про тебе. Кейсі, ти не повинна ховатись у клініці, ти маєш вийти звідти. Кейсі, мені все одно, що ти вважаєш себе дивною; коли я поряд з тобою, мені хочеться співати, ти чудова. Останні кілька тижнів я поводився як ідіот, а зараз мені хочеться бути поряд з тобою і сказати тобі, яка ти красива, і сунути тобі руку в труси... Ні, Боже... і... і я люблю тебе!