- Як ти дізнався, що я їду?
— Знати це моє ремесло, міледі. Ви не взяли з собою кинджал, бува? Мої маленькі пташки є скрізь.

Достойна людина зробить усе можливе для зміцнення сім'ї.

Я вічне розчарування для мого батька, але упокорився з цим.

Будинок, для якого перш за все сім'я, завжди переможе тих, хто потурає примхам та капризам синів та дочок.

— У вас будуть дві жінки та власне королівство.
— Дві жінки, що зневажають мене, і ціле королівство, яке згідно з ними.

— На справжній війні у дев'яти випадках із десяти перемагає той, чиї сили більші.
— Виходить, ми — десятий випадок.

Якби Боги залишили нам трішки гідності, ми б не переділили, покидаючи цей світ.

- Червоний бог  - єдиний істинний бог. Ти бачила його силу. Коли він наказує, ми підкоряємось.
— Для мене він не правдивий бог.
- Ні? Хто ж тоді твій бог?
- Смерть.

Одягнувши на пса корону, на ланцюг його вже не посадиш.

Я давно зрозумів, що вплив, це здебільшого продукт терпіння. Той чаклун, досягнувши своєї мети, викинув мене надвір помирати. Але я вибрав життя. На зло йому. Я жебракував, продавав ті частини тіла, що залишилися при мені. Я став чудовим злодієм і незабаром зрозумів, що чужі листи набагато цінніші за чужі гаманці. Крок  за кроком, один бридкий ділок за іншим, і я пробився з нетрів світу в зал Малої поради. Вплив зростає, як дерево. Я вирощував своє терпляче, поки його коріння не простяглося до Червоного замку, до найдальшого кінця світу, де мені вдалося їх обвити навколо чогось особливого.