Люди завжди звинувачують демонів, коли їхні грандіозні плани провалюються.

— Це моя остання війна … чи виграю я її, чи програю.

— А вам доводилося раніше програвати війни?

— Думаєш, я став би тим, хто є, якби програвав війни?

— Таргарієни будували місто, щоб витримати облогу — або бігти у разі потреби.

— Я не втечу. Звучить дивно, але я капітан цього корабля. І якщо він піде на дно, то я теж.

— Радий це чути. Хоча напевно багато капітанів говорять те саме, поки їхній корабель на плаву.

Ведіть будь—яку битву завжди, скрізь у своєму розумі. Коли будь—хто може бути ворогом чи другом, коли будь—який варіант розвитку подій можливий. Живіть так. І ніщо вас не здивує. Щоб не сталося, ви вже бачили це у своїй уяві.

Кожен хоче знати своє майбутнє, поки не дізнається про це майбутнє.

— У чому тут каверза? Навіщо вам допомагати?

— Я маю ніжність до каліків, бастардів та зламаних речей.

Коли знаходиш те, що знаходити не слід, найкраще вдавати, що ніколи не знаходив.

— Якщо я маю рацію, деякі пірати доживають до старості.

— Тільки розумні.

Що толку від союзу відсутнього з тим, хто віджив?

Хто б ти не був, куди б не йшов, хтось у цьому місті хоче убити тебе.