- Обіцяй мені.
- Гаразд.
- Обіцяєш?
- Так, обіцяю.
- Обіцяєш?
- Я ж сказав: "Обіцяю, що..."
- Ти тричі обіцяв.

Ти хотів змінити своє життя, але не міг цього зробити сам. Я те, ким ти хотів би бути. Я виглядаю так, як ти мрієш виглядати. Я трахаюся так, як ти мрієш трахатись. Я розумний, талановитий і, найголовніше, вільний від усього, що сковує тебе.

Лише втративши все до кінця, ми маємо свободу.

- Ми поділимо групи. Добре? Забирай собі лімфоцит та туберкульоз.
— Туберкульоз бери собі. Моє куріння там не доречно.
— Добре, гаразд. Щодо раку яєчок розмови не може бути.
— Ну, швидше за все я маю право там з'являтися, на відміну від тебе. У тебе яйця на місці.
— Жартуєш?
- Не знаю. Хіба?

Хто ми є? Ми просто споживачі, одержимі зовнішньою атрибутикою успіху. Війна, голод, насильство - все це не хвилює. А хвилює мене: знаменитості та скандали, телевізор, де 500 каналів та чиє ім'я  на бирці моїх трусів.

Давно відомо: ми завдаємо болю тим, кого любимо. Але часто буває і навпаки.

Він був сповнений енергії, мабуть, вставив собі клізму з кави.

— Коли люди думають, що ти вмираєш, тебе справді слухають, а не просто...
—... а не просто чекають на свою чергу заговорити.

Якщо можна прокинутися в іншому часі, і в іншому місці, чи не можна прокинутися іншою людиною?

Коли в тебе пістолет у роті, то розмовляти можна лише голосними.