Якщо ти маєш комусь дати в морду і тобі цього хочеться, треба бити.

Я собі уявив, як маленькі дітлахи грають увечері у величезному полі, у житі. Тисячі малюків, і довкола — ні душі, жодного дорослого, крім мене. А я стою на краю скелі, над прірвою, розумієш? І моя справа — ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву. Розумієш, вони бавляться і не бачать, куди біжать, а тут я підбігаю і ловлю їх, щоб вони не зірвалися. Ось і вся моя робота. Стерегти хлопців над прірвою в житі. Знаю, це дурниці, але це єдине, чого мені хочеться по-справжньому. Мабуть, я дурень.

Коли настрій поганий, чи не все одно, що там за віконцем.

Можна було сто тисяч разів проходити, і завжди ескімос ловив рибу і двох уже спіймав, птахи завжди летіли на південь, олені пили воду з струмка, і роги у них були такі ж красиві, а ноги такі ж тоненькі, і ця індіанка з голою грудьми завжди ткала той же килим. Ніщо не змінювалося. Змінювався тільки ти сам. І не те щоб ти одразу ставав набагато старшим. Справа не в тому. Але ти змінювався і все. То на тобі було нове пальто. То ти йшов у парі з кимось іншим, тому що колишній твій товариш був хворий на скарлатину. А то інша вчителька замість міс Еглетінгер наводила клас у музей. Або ти вранці чув, як татоз матір'ю сварилися у ванній кімнаті. А може, ти побачив на вулиці калюжу і по ній розтеклися райдужні плями від бензину. Словом, ти вже чимось став не той — я не вмію як слід пояснити, чим саме. А може, й вмію, але щось не хочеться.

Коли я перебіг через дорогу, мені раптом здалося, що я зник. День був якийсь божевільний, моторошний холод, ні проблиску сонця, нічого, і здавалося, варто тобі перетнути дорогу, як ти відразу зникнеш навіки.

Любов – це спілкування не лише фізичне, а й духовне.

Я… машин не люблю. Розумієш, мені не цікаво. Краще б я собі завів коня, чорт забирай. У конях хоч є щось людське. З конем хоч поговорити можна.

У цих чортових школах нікому довіряти не можна.

Дівчата. Боже мій, вони можуть звести тебе з розуму. Вони справді можуть.

Я по дурості думав, що вона досить розумна. Вона  дуже багато знала про театри, про п'єси, взагалі про всяку літературу. Коли людина начинена такими знаннями, так не скоро зрозумієш, дурна вона чи ні.