Джером Девід Селінджер. Над прірвою у житі

Можна було сто тисяч разів проходити, і завжди ескімос ловив рибу і двох уже спіймав, птахи завжди летіли на південь, олені пили воду з струмка, і роги у них були такі ж красиві, а ноги такі ж тоненькі, і ця індіанка з голою грудьми завжди ткала той же килим. Ніщо не змінювалося. Змінювався тільки ти сам. І не те щоб ти одразу ставав набагато старшим. Справа не в тому. Але ти змінювався і все. То на тобі було нове пальто. То ти йшов у парі з кимось іншим, тому що колишній твій товариш був хворий на скарлатину. А то інша вчителька замість міс Еглетінгер наводила клас у музей. Або ти вранці чув, як татоз матір'ю сварилися у ванній кімнаті. А може, ти побачив на вулиці калюжу і по ній розтеклися райдужні плями від бензину. Словом, ти вже чимось став не той — я не вмію як слід пояснити, чим саме. А може, й вмію, але щось не хочеться.

Цитата з книги Над прірвою у житі, автор Джером Девід Селінджер