Прості слова — але які вони страшні! Від них нікуди не втечеш. Які вони зрозумілі, чарівно сильні і жорстокі! І разом з тим — яка в них таїться підступна чарівність.

Ви дивовижна людина, містере Грей. Ви знаєте більше, ніж це здається, але менше, ніж хотіли б знати.

Ти боїшся, що життя Доріана буде розбите, а по-моєму, розбитим можна вважати лише те життя, яке зупинилося у своєму розвитку.

Стати глядачем власного життя це означає вберегти себе від земних страждань.

Іноді те, що ми вважаємо мертвим, ще довго не хоче вмирати.

Ми живемо в такий час, коли абсолютно непотрібні речі є єдино важливими.

— Нинішні молоді люди уявляють, що це все.
— …А з роками вони у цьому переконуються.

Я люблю знати все про своїх нових знайомих і нічого про старих.

—... Жінки ставляться до нас, чоловіків, як і людство — до своїх богів: вони нам поклоняються — і набридають, постійно вимагаючи чогось.
— На мою думку, вони вимагають лише те, що дарують нам, — сказав Доріан тихо й серйозно. — Вони пробуджують у нас любов і мають право чекати її від нас.

Дивна ти людина! Ніколи не говориш нічого морального – і ніколи не робиш нічого аморального. Твій цинізм – лише поза.