Кожен, хто любить повчати інших, починає з обіцянки, що це буде вперше і востаннє, а потім безупинно його порушує.

Якби кожна людина могла жити повним життям, даючи волю кожному почуттю та виразу кожної думки, здійснюючи кожну свою мрію, — світ відчув би знову… потужний порив до радості.

— Вона  мені дуже подобається, але я не закоханий у неї.
— А вона закохана в вас, хоч подобаєтеся їй не дуже.

Ви прийшли мене втішати, це дуже мило з вашого боку. Але застали мене вже втішним - і злиться. Ось воно, людське співчуття.

Я, право, не можу виставити напоказ цей портрет... Я вклав у нього надто багато самого себе.

Я відчуваю що віддав усю душу людині, для якої вона  — те саме, що квітка в петлиці, прикраса, якою вона буде тішити свою марнославство лише один день.

А посміхався він тому, що молодість весела без причин — у цьому її головна чарівність.

Помірність — надзвичайно згубна звичка.

Не кажіть«прекрасний роман» у житті. Скажіть краще: "перший".

Деякі люди дуже охоче віддають те, що їм вкрай необхідно. Ось що я називаю верхом великодушності! (Люди часто віддають іншим те, чого самі найбільше потребують. Ось що я називаю великодушністю!)