Квітці, яку ти любиш, ніщо не загрожує...
Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, такий самий, як сто тисяч інших хлопчиків. І ти мені не потрібний. І я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього лише лисиця, така сама, як сто тисяч інших лисиць. Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиним у всьому світі. І я буду тобі один у всьому світі…
Я вимагатиму, щоб сонце зайшло. Але спершу дочекаюся сприятливих умов, бо в цьому полягає мудрість правителя.
Умовляння є умовляння.
У кожної людини свої зірки. Одним – тим, хто мандрує, вони вказують шлях. Для інших це просто вогники.
Ось людина, яку всі стали б зневажати. А тим часом з них усіх він один, на мою думку, не смішний.
Може, тому, що він думає не лише про себе?
Його красуня говорила йому, що подібних їй немає у всьому Всесвіті. І ось перед ним п'ять тисяч таких самих квітів в одному тільки саду!
Досить лише пересунути стілець на кілька кроків.
І ти знову і знову дивишся на західне небо, варто тільки захотіти.
Повинна ж я стерпіти двох-трьох гусениць, якщо хочу познайомитися з метеликами.
Адже вона така таємнича та незвідана, ця країна сліз.