Я сьогодні
(Навіщо і сама не зрозумію)
Усміхнулася розсіяно
Злому ворогові.
А товаришеві
Дрібниця не може пробачити...
Обривається тут
Усякої логіки нитка.
Так, безперечно,
Є в логіці нашої вади:
Що прощаємо ворогам,
Не прощаємо друзям.

У всі віки
Завжди, скрізь і всюди
Він повторюється
Жорстокий сон, -
Незрозумілий поцілунок Юди
І тих проклятих срібняків дзвін. Це зрозуміти -
Марне завдання.
Ворожить людство знову:
(Коли не міг інакше!)
Але для чого ж
В губи цілувати?

Я лише раз бачила рукопашний.
Раз — наяву. І сотні разів — уві сні...
Хто каже, що на війні не страшно,
Той нічого не знає про війну.

Все сумую за шинеллю,
Бачу димні сни, -
Ні, мене не зуміли
Повернути з Війни. Дні летять, наче кулі,
Як снаряди — роки...
Досі не повернули,
Не повернуть ніколи. І куди мені подітися?
Друга вбито на війні.
А серце, що змовкло,
Стало битися в мені.