Юлія Володимирівна Друніна

Все сумую за шинеллю,
Бачу димні сни, -
Ні, мене не зуміли
Повернути з Війни. Дні летять, наче кулі,
Як снаряди — роки...
Досі не повернули,
Не повернуть ніколи. І куди мені подітися?
Друга вбито на війні.
А серце, що змовкло,
Стало битися в мені.