На кожному задньому дворику були в той день розкладені килими, вибиті так ретельно, що починало здаватися, ніби вибиту з них старовину віднесло вітром, а на місці колишніх візерунків проросли нові, ще вигадливіші.

— Зрозумій, він любить мене. Якщо я його кину, він уб'є себе.
— А як не кинеш, він уб'є тебе.

Дай подивитись тобі в очі. Ага, ще не замутилися. Сподіваюся, ти бачиш те, на що дивишся, і кажеш від серця.

Важливою є не зміна місць, а важливий момент, коли перебуваєш між ними.

Ревун заревів. Потвора озвалася. Я бачив усе, я розумів усе: мільйони років самотнього очікування, коли ж, коли повернеться той, хто ніяк не хоче повернутися?

Шлюб навіть молодих людей робить старими, давно знайомими.

Повний місяць втішає всіх, хто хворий, і людей, і диких тварин. У сяйві повного місяця є безтурботність, у дотику її променів — спокій, що утихомирює вплив на розум і тіло.

Коли вони запитають нас, що ми робимо, ми відповімо: ми згадуємо. Так, ми пам'ять людства, і тому ми, зрештою, неодмінно переможемо.

Я порожній... вивернув душу навиворіт.

Не ми керуємо країною, ми лише мізерна меншість, що голос кричить у пустелі.