Колись ми згадаємо так багато, що зробимо найбільший в історії екскаватор, вириємо найглибшу, яка колись була, могилу, і навіки поховаємо в ній війну.

Насамперед ми маємо побудувати фабрику дзеркал. І в найближчий рік видавати дзеркала, дзеркала, нічого, крім дзеркал, щоб людство могло добре розглянути в них себе.

Самі собою ми нічого не значимо. Не ми важливі, а те, що ми бережемо в собі.

Поки весь народ – маси – не цитує ще Хартію вільностей та конституцію, немає  підстав для занепокоєння.

Коли вони запитають нас, що ми робимо, ми відповімо: ми згадуємо. Так, ми пам'ять людства, і тому ми, зрештою, неодмінно переможемо.

Не ми керуємо країною, ми лише мізерна меншість, що голос кричить у пустелі.