Дзеркальні відображення мало чим відрізняються від тестів Роршаха — розглядаючи їх, ми стаємо жертвою власної короткозорості чи страхів.

— Ми ніколи не постарімо! - Закричали ми. — Цього ніколи не станеться!

Сонце не просто зійшло, воно нарило як потік і переповнило весь світ.

— Якби тільки дощ перестав бити мене по голові, — заговорив Пікар. — Хоч на кілька хвилин. Просто щоб я згадав що таке спокій.
Він стиснув голову обома руками.
— Пам'ятаю, у школі за мною сидів один нелюд і щипав, щипав, щипав мене кожні п'ять хвилин. І так весь день. Це тривало тижнями, місяцями. Мої руки були в синцях, шкіра здулася. Я думав, що збожеволію від цього щипання. І він мене довів. Скінчилося тим, що я справді розлютився від болю, схопив металевий трикутник для креслення і мало не вбив цього виродка. Мало не відтяв йому голову, мало не виколов очі, мене ледве від нього відірвали. І весь часкричав: Чого він до мене пристає? Господи! — Тремтячі руки все дужче стискали голову, очі були заплющені. — А що я можу зараз зробити? Кого вдарити, кому сказати, щоб перестав, дав мені спокій? Дощ, проклятий дощ, не дає перепочинку, щипає і щипає, тільки й чути, тільки й видно, що дощ, дощ, дощ!

Мені треба поговорити, а слухати мене нема кому. Я не можу говорити зі стінами, вони кричать на мене. Я не можу говорити з дружиною, вона  слухає лише стіни.

Пиво – напій інтелектуалів. Дуже шкода, що ідіоти також його використовують.

— Знаєш, у чому твоя біда? — гаркнув Крамлі, але відразу пом'якшив тон. — Ти любиш людей, які на це не заслуговують.

Його очі дивилися на край неба, в них відбивався обрій.

Ви не схожі на інших. Коли я починаю говорити, ви дивитеся на мене. Ось учора ввечері я згадала місяць, і ви одразу на неї подивилися. Інші ніколи б так не вчинили. Вони просто пішли б геть і залишили мене наодинці із собою. Або почали б мені загрожувати. У людей зараз немає  часу один на одного.

Вона проектує свої нещастя, звинувачуючи об'єкт, що знаходиться під рукою, і видаючи його за джерело бід. Ми всі так робимо. Ми натикаємося на стілець і проклинаємо меблі, а не власну незграбність. Ми промахуємося, граючи в гольф, і лаємо траву, або биту, або м'яч. Якщо наша справа закінчується крахом, то винні боги, погода, удача.