Яке це кохання! Ось тятенька каже, що це пустощі одне, на рік, на два, каже, це заняття не більше, а там зараз щодо капіталу. Чекайся, коли вона  пройде, а поки що муки приймеш.

Матері багато хвалити сина не годиться.

Нічого не сукняне. Рило як рило. Був би розум у голові...

Прощай! Далекі проводи – зайві сльози.

Ех, якби я був бідний, я б і людина була.

Люблю дуже з дітьми розмовляти — адже ангели це.

А то раптом на нього нудьга нападе:«Не хочу, каже, пиячити, хочу про свої гріхи стратити».

Доброчесність чеснотою, а й обережність не заважає. Вам особливо треба берегтись. Уже ця справа відома, коли пані надто за доброчесність візьметься, то тут шахраям пожива.

- Я помру скоро.
— Годі, що ти!
- Ні, я знаю, що помру. Ох, дівчино, щось зі мною недобре робиться, диво якесь. Ніколи цього не було зі мною. Щось у мені таке незвичайне. Точно я знову жити починаю, або вже й не знаю.

У мене дуже багато ніжності в душі, мені треба пестити когось, я без цього не можу.