Трохи кохання — це як трошки вина. Але від їх надлишку людина може захворіти.
Як вважають одні, розумний той, хто мовчить; інші ж стверджують, що у когось зі словами туго, у того й думок небагато.
Істина не просто перебуває у вині, вона ще й виходить часом назовні!
На те він і випадок: коли всі шанси проти принесе удачу, а коли шанси за візьме та зіпсує гру.
У цивільному житті людину карають за те, що вона робить; однак військові статути додають до цього зовсім новий принцип — вони карають людину і за те, чого вона не робить.
Коли дитина вперше дізнається ціну дорослим — коли серйозне маля вперше здогадується, що дорослі не наділені божественною проникливістю, що далеко не завжди судження їх мудрі, думки вірні, а вироки справедливі — все в ньому перевертається від жаху та розпачу. Боги скидаються з п'єдесталів, і не залишається впевненості ні в чому.
Думав я про духа святого і про Ісуса:«Навіщо нам треба звалювати все на Бога та на Ісуса? Може це ми людей любимо? Може, дух святий – це людська душа і є? Може, всі люди разом і складають одну велику душу, і частинку її знайдеш у кожній людині?
Є, очевидно, три речі, яким ніхто не вірить. Не вірять у правду, не вірять у те, що цілком можливо, і те, що цілком логічно.
— Любий Господи, нехай я буду, як мій брат. Нехай я не поганий. Я не хочу бути поганим. Зроби, щоб усі мене любили, і я дам тобі все, що хочеш, а якщо не знайдеться в мене, то обов'язково добуду. Я не хочу бути поганим. Не хочу бути самотнім. Прошу тебе. Амінь.
Коли нам доводиться дуже погано, для втіхи хочеться знайти іншу людину, якій ще гірше. Так уже, видно, ми влаштовані: варто переконатися, що чужа біда зліша за нашу, настрій підвищується.