... ніхто не сміє потикатися в чуже життя. Нехай людина вирішує сама за себе. Допомогти йому можна, а вказувати ні.

Сонячний ранок – це час тихої радості. Цей годинник — не для поспіху, не для суєти. Ранок – час неквапливих, глибоких, золотих думок.

Гріху ніякого на світі немає, і чесноти теж немає. А є лише те, що люди роблять. Тут одне від одного не відірвеш. Деякі їхні справи добрі, деякі погані, от і все, а про решту ніхто судити не сміє.

Два галони вина - це чимала кількість навіть для двох пайсано. У духовному відношенні ці пляшки можна розподілити так. Трохи нижче шийка першої пляшки - серйозна, відчута розмова. Двома дюймами нижче - спогади, овіяні приємним сумом. Ще три дюйми — зітхання про колишні щасливі любові. На денці — всеосяжний абстрактний смуток. Шийка другої пляшки - чорна, люта туга. Двома пальцями нижче — пісня смерті чи стомлення. Великим пальцем нижче — всі інші пісні, відомі товаришам по чарці. На цьому шкала закінчується, бо тут перехрестя та подальші шляхи невідомі. За цією межею може статися все, що завгодно.

Від жалості друзів ще нудніше на душі. Від жалості один крок  до зневаги.

Існують дуже переконливі докази того, що Бога немає, проте багато хто все одно вірить, що він є, і їхня віра сильніша за будь-які докази.

Лише мало хто знає, скільки треба знати, щоб дізнатися, як мало вони знають.

І чого ти засмучуєшся, що, мовляв, люди думають про тебе погано? Та вони взагалі про тебе не гадають.

Ні, поки людина вмирає, її можуть любити, ненавидіти, оплакувати, але варто їй померти, і вона перетворюється на головну прикрасу офіційного суспільного свята, сповненого всіляких складних формальностей.

Який чоловік у здоровому глузді одружиться? Проте одружуються.