А прогрес цей йде собі вперед. Ото вже не думав, що так і далі піде.
Якщо люди люблять один одного, то чи не все одно, чим викликане це кохання?
— Але подорож у часі суперечить здоровому глузду!
— А що таке здоровий глузд? - Запитав Мандрівник у Часі.
Ми забуваємо про закон природи, що свідчить, що гнучкість розуму є нагородою за небезпеку і мінливість життя. Істота, яка живе в досконалій гармонії з навколишніми умовами, перетворюється на просту машину. Природа ніколи не вдається до розуму доти, доки їй служать звичка та інстинкт. Там, де немає змін і потреб у змінах, розум гине. Тільки ті істоти володіють ним, які стикаються з різноманітними потребами та небезпеками.
У них немає мужності, немає гордості, вони не вміють сильно бажати. А без цього людина гроша ламаного не вартує.
Коли більшість людей відчуває потребу в якійсь справі, слабкі й ті, що самі себе розслаблюють нескінченними міркуваннями, вигадують релігію, бездіяльну та проповідуючу смирення перед насильством, перед волею Божою.
Цивілізація, що розвивалася, представлялася йому у вигляді безладного нагромадження матеріалу, який врешті-решт повинен обрушитися і задавити будівельників. Але якщо це і так, все ж таки нам нічого не залишається, як продовжувати жити.
Розумом людина визнає, що життя - це безперервна боротьба за існування.
З нескінченним самозадоволенням снували люди по всій земній кулі, займаючись своїми справами і перебуваючи в безтурботній впевненості, що вони є владики матерії. Можливо, інфузорія під мікроскопом перебуває у тій самій впевненості.
Мені здавалося спочатку, що вона відчувала до мене лише просту дитячу прихильність, і лише потім, коли було вже надто пізно, я ясно зрозумів, чим я став для неї і чим стала вона для мене.