Носи себе порожнім, ходи та резонуй. записуй де добре звучимо.

Ти ж слабка, адже зводить ікри, в серці гостре свердло; скільки можна втрачати, програвати і намагатися тримати обличчя.

Або совість привчиш до плям,
Або ходитимеш босий.

І при цьому не бути попсою.

Зроби так, Господи, щоб наші улюблені виявилися гідними нас. Щоб ми принаймні ніколи не дізналися, що це не так.

Тут би я, звичайно, згадала про тебе,
Якби колись забувала.

Що толку чіпати ніжкою вир, коли пірнаєш з головою?

Ось коли ми бухали, плакали чи гризлися —
Виділялася якась життєво важлива речовина.
Нам здавалося, що це криза.
Насправді криза —
Це не страждати, не сваритися, нічого.

...з усіх чоловіків лише вітер і стоїть сліз.
Коли котишся п'ятдесят кілометрів на годину, він уже сприймає тебе всерйоз.

Роздають по картах, по десять на добу, та й то не всім –«як справи»,«не сумуй»,«люблю»; мені не потрібно, я це все не їм, я ледве все це терплю. Я взяла б«до біса» і«мені не треба чужих проблем», а ще«всі шанси дорівнюють нулю».

Це світ замінюваних; що може бути смішніше твого протесту.
Вони розмістять чужий, якщо ти не надішлеш їм тексту.
Він знайде поговірливіше, якщо ти не передзвониш йому.
Це однорідний світ: у ньому немає обраних – як і зайвих.
Не доводиться прав відстоювати, губ розкочувати.
Гаразд не переконаєш - але ти навіть не розлютиш їх.
Раніше без тебе обходилися якось.
Міф  про власну винятковість, що виникла
через складну організацію нервової діяльності.