— Загалом четверо найкращих міжнародних кілерів розмістилися на відстані плювка від вашої квартири. Чи не хочеш зі мною чимось поділитися?
- Я переїжджаю?

— Я мушу зайнятися справою.
— Ти щойно повернувся, когось загарпунивши, і тобі знову нема?!
- Це було вранці!

- Як ваше стегно?
- Жахливо! Але дякую, що запитали.
— Я й гірше бачила. Правда! Я у морзі працюю.

— Я бачив твій пеніс і помітив там передбачувану меланому, яку варто було б перевірити.
— Коли ти його бачив?
— Учора ввечері, коли ти мився в душі.
- А ти де був?
— За вікном, у кущах. Це випадковий збіг, але якби ти визирнув за вікно, ти побачив би і мій пеніс.
- Що?! Як це? Чому?
— Бо він у мене стирчав, доки я дивився на твій...

— Визнаю, ми й раніше не особливо суворо дотримувалися ритуалів, але це вже надто. Килимок із Губкою Бобом замість напрестольної пелени.
— А ми просто перевернемо його Губкою Бобом униз.

— Ти так на метро їхав?
- Ніхто з таксистів мене не брав.

- О, слухай. Може нарешті обійдешся без цього?
- Тобто?
— Я про твій звичай загадково рухати вилицями і піднімати комір нагору. Ти і без цього крутий.
- Я... Я так не роблю!
- Робиш.

— Нас зловлять?
- Ні. Принаймні, не одразу.
— Ну, через п'ять хвилин.
— Про здоровий день, ми тут надумали прогулятися вашою суперсекретною базою.
- Правда? Клас! Ласкаво просимо! Чайник на плиті.
Якщо не пристрелять...

— А ви якого біса тут?
- Я теж радий вас бачити!

— Ви хоч іноді можете поводитися як дорослі люди?
— Я веду блог в інтернеті, а він забув одягнути штани. Я не дуже сподівався б.