Вивчення історії має на меті послабити хватку минулого. Воно дозволяє нам озирнутися довкола і побачити можливості, які наші предки переглянули чи хотіли від нас приховати.
Хід історії необоротний. Капіталізм з його егоїзмом, злочинами і пороками помре, як відмерли рабовласницькі та феодальні суспільства. Якщо якась країна і може зробити у своєму розвитку крок назад, то людство загалом ніколи.
Дятел був скромний вчений і вів суворо відокремлене життя. Ні з ким ніколи не бачився (багато хто навіть думав, що він заспіває, як і всі серйозні вчені, п'є), але цілі дні сидів на сосновому суку і все довбав. І надовбав він цілий оберемок історичних досліджень:«Родовід лісовика»,«Чи була заміжня Баба-Яга» та ін. Але скільки не довбав, видавця для своїх книжок знайти не міг.
Світ оформлення книг різноманітний та часто одухотворений художником. Поліграфія - це вже мистецтво. Дотик книги, як і будь-якого предмета, за східними вченнями, дуже важливий. Не випадково є окремі провидці, які, взявши до рук книгу чи лист, можуть розповісти їхній зміст. Звичайна людина позбавлена такої здатності, але я не можу позбутися відчуття, що дотик книги, особливо старої, допомагає її освоїти. Стара книга має містичне значення – її тримали та осмислювали однодумці, раділи та страждали, робили позначки. Не випадково антикварні книги коштують величезні гроші, вони для мене в чомусь схожі на намолену ікону і вже цим відрізняються від бездушного імпортного, що застаріває кожні кілька років екрану.
– Наша пам'ять складається наполовину з власних спогадів, наполовину – з пам'яті суспільства, в якому ми живемо, – продовжував Тенґо. – І ці половинки дуже тісно взаємопов'язані. Колективна пам'ять суспільства і є його історія. Якщо її вкрасти чи переписати, замінити на протез, наш розум не зможе нормально функціонувати.