Елізабет Гілберт. Місто жінок
— Я не хочу, щоб моя дочка пов'язала своє життя із театром, — заявив батько.
Пег закотила очі:
— О так, найгіршої долі й не вигадаєш.
— Я не хочу, щоб моя дочка пов'язала своє життя із театром, — заявив батько.
Пег закотила очі:
— О так, найгіршої долі й не вигадаєш.
— Значить, я дурепа?
- Ні, ти просто яскрава. Така яскрава, що за тобою плаче психіатрична лікарня. (Ти яскрава. Настільки яскрава, що по тобі дурдом плаче.)
– Кажуть, що ця вистава не має успіху у глядачів?
– Ну, це ще лагідно сказано. Я вчора зателефонувала до каси і спитала, коли початок вистави.
- І що?
- Мені відповіли: "А коли вам буде зручно?"
Грінберг, та він слабак, ти теж слабак, але краще.
Коли дівчатка закохуються, вони роблять і кажуть дурниці.
— Я шукаю чарівника, який з повагою ставиться до традицій і не проти ризикнути життям за високу винагороду.
— Це дещо звужує коло ваших пошуків. А у ваше завдання входить небезпечна подорож у невідомі і загрожують смерті землі?
— Якщо чесно, то входить
— Зустрічі з моторошними тварюками?
- Імовірні.
— Майже вірна смерть?
- Точно.
— Що ж, бажаю вам усіляких успіхів у ваших пошуках.
— Тобі потрібна якась материнська порада.
- Не особливо.
— Слава богу, бо в мене його немає.
— Тайлер, ви знаєте, ви найцікавіший з усіх моїх одноразових друзів. У літаках все одноразове, навіть люди.
- О, зрозуміло. Дуже розумно.
- Дякую.
— І це вам подобається?
- Що?
- Бути розумником.
- Цілком.
Мені не під силу переробити цей світ, а отже, доведеться терпіти все, що в ньому є, включаючи тебе.
Ах, цей Д'Артаньян! – зауважив Араміс. – Він такий схожий на парламентську опозицію, яка каже«ні», а робить«так»