Давайте лаятись, поки є час, в раю нам не дозволять.

Гроші йдуть до грошей, бідні стають ще біднішими. Ті, кому випадок дозволив витягти козир, швидше за все, витягнуть козир знову, а ті, хто програв, ризикують програти знову.

- То ви що ж, і з Богом зустрічалися?
- Звісно. Я щовечора розмовляю з ним по телефону.

Відпустка: два тижні на пляжі та п'ятдесят на мілині.

Подивіться на брови! Вони настільки суворі, що їм можна відкривати пиво! Вони мерзенні. Гірше навіть ніж уся інша фізіономія. Вони впадають у вічі, ніби хочуть відокремитися від імені і заснувати власну державу брів!

Артур: Я думаю, ми всі загинемо набагато раніше. І знаєте, що? Я не проти. Гідна смерть. Нам треба зупинити Степового Вовка. А Супермена з нами немає. У тебе немає  суперсили без образ... Цей, можливо, працює на ворога. Ми не знаємо... Ти плутаєшся в мене під ногами... Ух, ти прекрасна. Ти така крута, сильна. Я знаю, що ми воювали з амазонками, але це було до мого дня народження... А знаєте що? Я не хочу вмирати. Я молодий, розумний, у мене до фіга планів. Я так до кінця і не зміг вибрати – море чи суша? І був один усе життя. Але бути частиною чогось більшого... Можливо, я боюся, бо звик...
Брюс: Емм... [вказує поглядом на ласо Гестії на нозі Аквамена]
Діана: Це була гарна мова.
Артур [звертаючись до Флеша]: Якщо ти хоч раз заїкнешся - я нацькую на тебе пирань.
Баррі: Я, відверто кажучи, взагалі відключився після фрази«ми всі загинемо»!

- Я вирушаю на зустріч. Мені в цій особі йти?

Я маю з кимось поговорити — з ким завгодно, хоч із демоном, хоч із самим чортом.

— Чи підходить мені ця борода?
— Ти думай про те, щоб вона  не відвалилася.

— То це Вами замінили того генія?
— Я волію вважати себе генієм 2.0.