Артеміс, як завжди, мав ще один план. Артеміс без резервного плану навіть у туалет не ходить.

— Агенти Спірс та Агілера, ФБР?
- Ага.
— Ваш напарник вас уже зачекався.

- Дякую, що приїхали.
— Спірс та Агілера?!
— Я помітив, що іменами відомих музикантів уявляєтеся ви.

І потім, Хаммерсміт, якщо ви помітили, я від небезпеки іноді йду, але ніколи не тікаю.

— Але ж подивіться на цей автобус! У ньому немає місця!
- Перше правило Індії: "Скрізь є місце ".

— Чи не вважаєте ви, що між нами можлива якась частка поваги? Ми давні вороги, котрі піднялися над своєю ненавистю один до одного і можемо цінувати професіоналізм суперника... Особисто я так не думаю.
- Я теж.

Ми виховали дітей так добре, що вони стали надто розумними, щоб бути патріотами.

Чим більше сидиш дома один, тим більше розмовляєш сам із собою. Потім починаєш співати.

— Мене переслідує один собака. Вранці вона  біла, а вночі чорна. Вона  радісна і грайлива зустрічає мене вранці, а вночі вона... — Бажаючи показати себе сильною перед начальством. - Викликає дискомфорт. Навіть не так – до мене завжди липне живність.
- Я розумію тебе. - Оглядаючи місце злочину, витримавши паузу. — Мене переслідує мертвечина, хоч…

Скажи їм, що познайомилася з бравим хлопцем, італійцем за походженням, — непоганий собою. З блиском навчається у Дартмутському університеті. Має хрест "За бойові заслуги" плюс медаль "Пурпурне серце". Чесний. Працівник. Ось тільки тато у нього — ватажок-мафіозі, вбиває поганих людей, іноді дає хабарі високим чинам, і трапляється, його, за родом занять, теж ні-ні та й продирять кулями. Що, однак, аж ніяк не зачіпає його чесного та працьовитого сина. Ну як, запам'ятаєш?

Ось коли доживете до моїх років, зрозумієте, що робити це було зовсім нема чого.