Я не гордий, я щасливий, а щастя засліплює набагато більше, ніж гордість.

Завжди поспішаєш бути щасливим. Хто довго страждав, той важко вірить своєму щастю.

Я не був закоханий... я... був інакше щасливий.

Провести все своє життя в страху, так і не здійснивши жодної мрії, ось що жорстоко. Працювати в поті чола за гроші і думати, що вони дозволять купити речі, які зроблять вас щасливими, — ось що страшно.

Напевно, у кожного в житті буває таке літо, коли ходиш по землі, наче літаєш небом.

Через брак іншого щастя кайф його гіркий замінник.

Щасливий кінець – це коли вчасно опускаєш завісу. Щоб закінчити в момент найвищого щастя, тому що потім все буде погано.

У нас дивне розуміння багатьох речей... Якщо віра в Бога, то він живе на небі або в особливому місці, куди можна прийти і помолитися, хоча самі при цьому думаємо, що він створив все... Тож якщо він творець всього, так може він скрізь і в усьому? Якщо кохання, то ми його чомусь пов'язуємо з сексом... Хороший секс — люблю... Не хороший — не люблю... Так може він добрим і стає тільки тому, що любиш? Адже кохання має унікальну властивість все покращувати, і з її допомогою все стає прекраснішим... Кохання, воно  насамперед у серці, і навіть говоримо ми про неї, використовуючи це слово... Так чого ж її шукаємо нижче пояса? Гроші — це взагалі унікально... Так їх хочемо і так сильно при цьому боїмося розбагатіти, зажертися, стати сволотою від того, що багатий... Так може справа не в грошах, а в людині, яка має багатство? Може, коли розбагатієш, варто більше ділитися зі світом, адже він з тобою поділився, давши тобі ці дари... Дивись на світ глибше і з різних боків — це допоможе стати щасливішим...

Яке щастя - пригорнути вустами до її вуст, завмерти в її обіймах і бачити її потім, коли вона, вся знемогла, вся віддавшись мені, спочиває на моїх грудях, а очі наші, отуманені захопленням пристрасті, тонуть один в одному.
Не можу осмислити, не можу повірити, що ця жінка моя, вся моя…

Це як усміхнутися – подарувати щастя іншому, але не насильно.