— Я вважаю шлюб найнадійнішою угодою між двома людьми.
— Люди можуть укласти цю угоду без договору з державою.
— Але без цього договору легко піти, коли виникають проблеми.
— Значить, пара повинна залишатися разом через клаптик паперу?
— Ви залишаєтеся разом не через клаптик паперу, а тому, що уклали угоду, а коли стає важко, клаптик паперу нагадує тобі, що звело вас разом. Це щасливий кінець, якого прагнуть все.

Я щоразу думала, що наступного року буде його черга. Але час іде швидше, ніж нам здається, роки пролетіли, як один день. Іноді я думаю, що коли люди живуть разом дуже довго і заводять дітей, ти живеш як білка на дереві. Вгору-вниз, вгору-вниз, намагаєшся все встигнути бути на висоті; і все так, весь час підіймаються по дереву туди-сюди, ледве встигаючи подивитися один на одного. Поки ти молодий, ти цього не розумієш, але коли з'являються діти, все змінюється: іноді здається, що ти майже не зустрічаєш того чоловіка, якого вийшла заміж. Ви перш за все батькиі товариші по команді, а решта потім. Ти... дерешся по дереву... а один з одним ви тільки бачитеся по дорозі. Я завжди думала, що так і треба, це життя. Я думала, що головне – все встигати. А найважливіше – це те, що ми деремося по одному дереву, тому що… рано чи пізно ми… це звучить трохи пишномовно… ми обидва заберемося високо і опинимося на одній гілці… І тоді ми візьмемося за руки і милуватимемося околицями. Ось так я уявляла собі нашу старість. Але все сталося швидше, ніж я очікувала. Його черга так і не прийшла.

Не кожному дано прожити життя, в якому побут, гардероб і кухня завжди знаходяться в зразковому порядку, а справою подружжя залишається лише приносити один одному радість та задоволення.

Свого часу Сократ мені сказав:«Одружися неодмінно. Потрапить гарна дружина — станеш щасливим. Погана – станеш філософом». Не знаю, що найкраще.

Ми й наодинці не можемо наповнити своє життя щастям, а що вже й казати про шлюб, у якому відповідальність зростає вдвічі.

Якщо ви не можете прийняти спосіб життя вашого чоловіка, не беріться за цю роботу - інакше кажучи, не виходьте за нього.

Пройдуть роки, вийдеш заміж,
Забудь розлад.

Зустрічаються такі лицарі, що краще вийти заміж за його коня.

... а він сказав, що віддає перевагу кулі в лоба, ніж дурі в дружини.

— Скажу вам як досвідчена людина: одружуватися треба між клінічною смертю і біологічною...
— Так у такому ж стані можна не розкуштувати...
— І слава богу! - махнув він рукою. — Знаєте, жінка у шлюбі — це кішка. Чоловік – собака. Собака думає: господар про мене піклується, мене доглядає, напевно, він Бог. Кішка думає: господар про мене піклується, мене доглядає, напевно, я Бог.