Найчастіше останній, до кого доходять чутки, той, кого вони стосуються.

— У Лондоні балакають, ніби ти ходиш нічними вулицями Бірмінгема голим, розкидаєш гроші й говориш із мерцями. А ще, що ти нахабнів настільки, що вважаєш за можливе викликати євреїв у будиночок сільської місцевості, де ти живеш, і вказувати їм які ціни ставити.
— Ну, ти ж прийшов.
— А може, я просто проходив повз мене?

Ти не можеш заборонити оточуючим думати і говорити що-небудь про тебе, зате ти завжди можеш дозволити собі не звертати на все це увагу і чинити так, як вважаєш за потрібне.

Коли плітки старіють, вони стають міфами.

Шанувальники – незамінне джерело пліток.

- Кажуть, ти набираєш команду.
— Раз про це стільки кажуть, мабуть, так і є.

О, плітки — це привабливість. Вся історія складається із пліток. А лихослів'я - це ті ж плітки, тільки приправлені мораллю і тому смертельно нудні. Я ніколи не читаю моралі. Чоловік, який читає мораль, зазвичай лицемір, а жінка, що читає мораль, неодмінно дурнушка. Найменше жінку фарбує пуританська совість. І на щастя, більшість жінок це розуміють.

Я люблю слухати плітки про інших, а плітки мене не цікавлять. У них немає  принади новизни.

Що за погана манера у людей говорити за твоєю спиною те, що є чистою правдою. (Прямо жахливо, як люди поводяться нині: кажуть у людини за спиною всю чисту правду.)

Плітки як лісова пожежа. Варто йому розпочатися, хто знає, де він скінчиться.