Так не поранить гострий ніж,
Як ранить підлою плітки брехня.
— Думаєш, хтось розповсюджує про тебе плітки?
- Гірше. Думаю, хтось розповсюджує про мене правду.
Якщо людина нічого хорошого не може сказати про себе, а сказати хочеться, вона починає говорити погане про інших.
І не треба дивитися на мене такими відданими очима. Нічого такого потаємного я тобі не довіряв. Та про це весь Петербург балакає. І все під страхом смертної кари.
Між собою, зібравшись на схилі пагорба пропустити ковток-другий (або, у разі пані Ягг, ковток-дев'ятий), вони пліткують як сороки.
Пліткувати«на вушко», нишком поширювати чутки, що ганьблять, інтригувати, збивати угруповання, юлити, вигадувати — все це було не по ній.
Люди різне кажуть, і навряд чи хоча б половина пересудів заслуговує на увагу.
Якщо неприємно, коли про тебе говорять, ще гірше — коли про тебе зовсім не говорять.
Мені кажуть, зазнала я,
Що голову корона тисне,
Але відповідаю вам, друзі, -
Бог, видно, вас не береже. Кохана я і всіх люблю,
Цінитель адекватної критики.
Ось тільки я не знаю чому
І що ж від мене ви хочете?! Ви наче в курсі всіх проблем!
Прям мудреці всі ці пліткарі!
Їм справа є до всіх дилем,
І знають усі вони секретики. Прошу в Бога одного -
Їм дарувати своє життя особисте,
Щоб було на інших їм все одно,
і головне здоров'я... безмежного!
Про нас думають погано лише ті, хто гірший за нас, а ті, хто кращий за нас... Їм просто не до нас...