Я сиджу в пральні і читаю про себе, що сидить у пральні і читає про себе, що сидить у пральні. Зараз у мене мозок лусне.

Єдине, про що я жалкую, що мені не вистачить часу прочитати всі книги, які хочеться прочитати. Але коли я дивлюся на хмари, що пливуть, або роблю дурниці — які дурницями зовсім не вважаю, — я не втрачаю час, тому що бачу, як воно минає. Головне — відчувати його не як стрілу, що летить, але як вічний подарунок.

Я ліг зручніше, взяв«Війну і мир» Толстого, розкрив на середині і почав читати. Нічого не змінилось. Книжка так і залишилася премерзкою.

Читайте. Забудьте все те, що наговорили, і читайте.

Бувають люди, скажу я вам, такі люди, — в області читання зустрічаються найдивовижніші сюрпризи… У мене, принаймні, є слабкість до неписьменних, я навіть тут знаю одну людину, яка не читає, не бажає читати. Цей стан невинності зрозуміліший тому, хто схильний до пороку читання, — треба або не читати зовсім, або вміти читати по-справжньому.

Напевно, на кожну людину чекає в безкрайньому книжковому всесвіті одна-єдина книга, яка й перетворить його на справжнього читача – звичайно, якщо доля дозволить їм зустрітися.

Скільки б мудрих слів ти не прочитав, скільки б не сказав, який тобі від них користь, якщо ти не застосовуєш їх на ділі?

Коли людям треба чимось зайняти себе, одні беруть до рук книгу, інші – кульок насіння.

Давайте скажу прямо? Якщо у вас немає  часу на читання, то немає часу (і навичок) для письма. Все просто.

Книжки чудово промивають тебе зсередини.