Якщо я сказав один раз, значить так і є, розумієш? У мене такий характер! Я така людина! І мені треба вірити на слово!

— Іноді тебе ненавиджу!
— Як мило, сам себе я ненавиджу постійно...

Я здивував самого себе бажанням сказати людині хороше, відчував, що говорю зайве, що заходжу в поясненнях надто далеко, відчував себе надзалученим і перезбудженим, як у дитинстві, коли тобі здається, що в новому хлопчику на вулиці ти знайшов єдиного друга, і ти ведеш себе зовсім не так, як завжди, відкриваєшся набагато більше, ніж тобі самому хочеться.

Я не вживаю наркотики. Я є наркотик.

Якщо неприємно, коли про тебе говорять, ще гірше — коли про тебе зовсім не говорять.

Мені здається з нами постійно відбуваються два важливі процеси: втікання від самих та повернення до себе.

Я – живе втілення піднаглядного марення. Це я сам тримаю його під наглядом. Я брежу, отже, я існую. І більше того: я існую, тому що брежу.

В ідеалі мені б перетворитися на шоколадку — і час минув би швидше та у фользі якось спокійніше.

Я абсолютно не шкодую про те, що кинув пити. Коли ти п'єш, ти втрачаєш найголовнішу річ — ясність.

Одна любов не знає смерті, немає:
Невідомо їй зими мертвить світло.
Моя до тебе навіки не пройде,
Хоч губи можуть здригнутися від негараздів.