... веду себе вбивчо прихильно.

Якими нікчемними здається ми з нашими жалюгідними амбіціями та бажаннями в порівнянні з силами, що управляють світобудовою!

Я стаю злобною, це хороша ознака. Ще кілька тижнів – і я подурнішаю.

Я не хочу переробити цей світ, просто хочу, щоб він загинув разом зі мною.

У двадцять років я думав, що знаю про все життя. Тридцять з'ясувалося, що я не знав нічого. Десять років я витратив, щоб дізнатися про те, що потім доведеться викинути з голови.

Коли я довго думаю про тебе, то ти начебто відчуваєш це і з'являєшся.

Може моє життя порожнє і нудне, але принаймні воно  моє, а не ширпотребне, секонд-хендівське, з чужого плеча.

Брехати по-справжньому у мене не виходить, а ось нести всяку нешкідливу нісенітницю - це я обожнюю.

Моє минуле тяжким вантажем висить на моєму сьогоденні. А моє сьогодення повисне важким тягарем на моєму майбутньому.

Іноді я відчувала себе ніяково, сором'язливо, а іноді все було гаразд. І, навіть чудово проводячи час у суспільстві, я поглядала на двері і мріяла про той момент, коли нарешті зможу вдягнути піжаму, залізти в ліжко та розслабитися з книжкою.