Лютий — найкоротший місяць, але через моторошний холод здається найдовшим.

У темніші моменти життя мені здається, що холод очищає. Не прикидатимуся, ніби розумію чому.

Коли сильний мороз, люди стають теплішими один до одного.

Ці двоє надто холодні, щоб горіти.

Я просто хочу щоб вода була холодна, як і моє серце.

Немає вірніше засоби розпалити в іншому пристрасть, ніж самому зберігати холод.

Якщо кіммерієць відчуває спрагу, це спрага крові. Якщо відчуває холод, це холод стали клинка.

Як іноді хочеться, щоб холодно. Щоб серце – до непритомності. Щоб душа – гранітом, бетоном, каменем. Щоб погляд – льодом, снігом, інеєм. Щоб не любити, щоб не боляче. Щоб дихати прозорим небом та не знати земних пристрастей. Щоб не хотіти рук, не шукати в світлі жалюгідні крихти тепла. Щоб скелею — у будь-якому штормі, щоб байдужість замість усіх розбитих надій. Щоб впевнений крок  замість марних спроб, аби не гнули та не ламали слова«залишимось друзями». Щоб будь-які слова залишалися лише словами. Щоб не жити, майже вмираючи, а померти, залишившись живим. І іноді майже виходить, і вже відчуваєш у грудях цей холод, і вже чекаєш на нього, готовий до нього... але чомусь мама дивиться на твоє обличчя і починає плакати.

Коли зовні бешкетує мороз — ще півбіди. Чоботи тепліші, товстіший кожух і міцніший грог, всього-то проблем. А ось що робити з замерзлим серцем?

— У тебе такий гумор?
— Хотів зламати кригу.
— Веселість тобі не личить — лід звичніший.