Шлюб - це лотерея, в якій чоловік ставить на кін свою свободу, а жінка - своє щастя.

Бог - це капосник, що сидить з лупою на мурашнику, а я - мураха. Він міг влаштувати моє життя за п'ять хвилин, а він воліє підпалювати мені вусики і дивитися, як я корчуся!

У серці у найщасливішої і впевненої в собі жінки, варто їй тільки залишитися наодинці з собою, розливається брудне болото бездонного смутку.

Ах, усі ці вечірки … Робиш зачіску, одягаєш сукню, а нікому немає  діла до твоєї справжньої сутності.

Так багато життя, так багато людей — і жодної душі, яка б могла допомогти!

Світ здебільшого божевільний. А там, де не божевільний, — злий. А де не злий і не божевільний, — просто дурний. Жодних шансів. Жодного вибору. Кріпи і чекай кінця.

Зупинившись на порозі, я подивилася на залишені речі попередньої мертвої мирни, на зім'яту ліжко, на плюшевого ведмедика на ліжку. Невже після мене теж залишиться тільки цей безглуздий ведмедик?
Та кинь, Діяно. У тебе навіть ведмедика немає! Після тебе залишиться порожнеча.

З самого раннього дитинства її жахало, що ніхто не знає про твої почуття, і незрозуміло — ніхто не може про них знати або нікому просто немає  справи.

Не знаю, чи є на світі щось важче і вагоміше, ніж смерть матері.

У її голові більше не лишилося думок, там були тільки сльози.