Ні, я не боягуз, це точно. Почуття страху мені невідоме. Але, все одно, мчать на мотоциклі разом з кимось із зв'язкових уздовж довжелезних лісових масивів, які ще належить зачистити, — задоволення більш ніж сумнівне.
За останні кілька днів червоні застрелили кілька вістових на мотоциклах, поранених вони стягували з машин і зазнавали жахливих знущань, тільки потім уже добивали. Необдуманість, нерозсудливість російських видно цьому прикладі.

Як я ненавиджу таємницю, яка оточує нас. Ми боїмося одне одного. Ми боїмося всього.

Робити те, що можеш, треба, як на мене, тут і зараз, щодня, ніби він останній. Тоді нема  часу боятися.

Коли страх вирішує за людину його долю, надії на гідне життя не може бути.

Справжня відвага може бути тільки перед страхом - якщо ти нічого не боїшся, то як твої вчинки можна назвати хоробрими?

Страх наближає те, чого ми бажаємо уникнути, але ще й отруює життя сьогодні. Потрібно жити без побоювань. Незалежно від того, що маєш.

Побачивши в кіно пластикову акулу, люди бояться купатися в океані, але застереження на пачках цигарок не вселяють побоювань.

У пору мого дитинства в Толедо існувало кумедне забобон, що нібито допомагає відвадити небажаних візитерів: слід було тільки поставити за дверима мітлу. От би й страхи цих шкідливих гостей можна було відігнати так само просто!

Страх - це ще не слабкість. Ось якщо страх змушує тебе відступити, якщо ти бережеш свої сили і в результаті зменшуєшся сам – це слабкість.

Батьківщина, сім'я, віра, закон — усе це було для нього не просто порожніми словами, а й наскрізь фальшивими поняттями, що сковують, задушують людину. Страх - ось єдина реальність, яка має сенс.