Алварець:
Не замовчать, не чутно у нас,
Щоб на вулиці знайдена людина
З родиною дуже стародавньою, шляхетною
Міг зблизитися. Фернандо:
Сказати вам чому?
Бояться ці люди, щоб тоді
їхня рівність швидше не побачила...
Що ти зробив би, якби не боявся?
Ті, хто боїться смерті, не цікаві.
Ненависть — зворотний бік страху.
Пам'ятайте: кожен, кого ви зустрічаєте, щось боїться, щось любить і щось втратив.
Мабуть, хлопцеві стало страшно. Але він не послухався страху. А хіба ж страх не підказує нам, що щось не так? Як і біль?
— На мою думку, ти все ускладнюєш. Смішно, що іншим ми даємо поради, яких не слідуємо самі.
- Хіба? Я так гадаю. А ще я боюся надто сильних почуттів. Точніше не сильних, а неконтрольованих.
Ми не наважуємося на багато речей, тому що вони важкі, але важкі, тому що ми не наважуємося зробити їх. (Ми багато на що не наважуємося не тому, що воно важко; воно важко саме тому, що ми на нього не наважуємося.)
(Ми боїмося чогось не тому, що це складно. Це складно, тому що ми цього боїмося.)
Найстрашнішим у дитинстві було залишитися одному в черзі в магазині, коли мама пішла за молоком... а твоя черга дедалі ближче...
Ні, я не боягуз, це точно. Почуття страху мені невідоме. Але, все одно, мчать на мотоциклі разом з кимось із зв'язкових уздовж довжелезних лісових масивів, які ще належить зачистити, — задоволення більш ніж сумнівне.
За останні кілька днів червоні застрелили кілька вістових на мотоциклах, поранених вони стягували з машин і зазнавали жахливих знущань, тільки потім уже добивали. Необдуманість, нерозсудливість російських видно цьому прикладі.