— Якщо якась частина Волан-де-Морта вижила у будь-якому вигляді, ми маємо бути готові. І я боюсь.
- Я теж.
— А я нічого не боюсь. Окрім мами.

Страху не знають лише люди, зовсім позбавлені уяви.

Запріть в одній кімнаті більше двох людей - і вони знайдуть привід вбивати один одного.

Ніколи не бійся, коли ти один.

Діючи наперекір страхам, ти відчуєш себе вільним.

Таємниці рідко виходять назовні або розкриваються тим шляхом, що підказує нам наш страх.

— Даремно ми взагалі полізли до його саду.
— Нема  слави без відваги.
— Ти взагалі нічого не боїшся?
— Боюся: померти одному, тож я взяв із собою тебе.

Страх - справа звичайна. Усі бояться. Тут нічого соромитися, матусю.

Я не боялася. До страждань та крові я давно звикла. Самотність – мій старий друг. Злість - мій помічник, я використала її, щоб пройти через усе.

Поступово стаючи сильним із спонукань, страх ламає моральний хребет людини і змушує його глушити у собі всі почуття, крім самозбереження.