Темрява приховує справжній розмір страхів, брехні та жалю. Але вони швидше тіні, ніж реальність, тому здаються більше у темряві. Коли ж у ті глибини душі, де вони мешкають, потрапляє промінь світла, ти починаєш розуміти, що вони справді таке.
- Є на світі і щось інше. Але ти цього не знаєш. - Вона помовчала. - Ти не знаєш, тому що в тебе немає сліз, і ти не розумієш, що означає сумувати вдвох.
– Так, цього я не розумію. Ми не часто сумували, Ліло.
- Так, ти не часто сумував. Ти або сердився, або був байдужим, сміявся або був таким,
яких ви називаєте хоробрими. Але це не хоробрість.
– А що це таке. Ліла?
- Страх видати свої справжні почуття. Страх перед сльозами. Страх, що тебе не порахують за чоловіка. У Росії чоловіки плачуть та залишаються мужніми. А ти ніколи не відкрив свого серця.
Зустріч з людьми, яких боїшся, має велике терапевтичне значення.
Ми не збиралися підкорювати світ, нам достатньо було позбутися власних страхів.
Страх може бути корисним. Він може врятувати твоє життя. Але не дозволяй йому керувати собою. Коли тебе охопить страх, борись з ним і переможеш, тому що твій дух і твоє серце сильніше.
... не відмовишся ж літати літаком через те, що вони іноді падають. Людина мешкає своє життя, розумно обмежуючи ризики. Найчастіше це приносить плоди.
— Ми прямуємо до моря, ти там ніколи не був.
— Здається, я вже не хочу…
— Тобі в раю не буде про що говорити.
— Та знаю, я хочу на морі, але мені страшнувато…
— Знаєш, що? Боятися безглуздо.