Якщо ти сприймаєш себе дуже серйозно, то тобі не втриматись, ніяких нервів не вистачить.

… Частина нашого мозку, яка рятувала життя ще нашим первісним предкам, досі застерігає нас від небезпеки. І, незважаючи на те, що ми вже багато століть не слухаємо свого внутрішнього голосу, він досі досить сильний і впливає на наше сприйняття без участі нашого усвідомлення.

Потрібно дивитися на життя не втомленим поглядом.

Адже кімната справді тремтіла, і це миготіння, карусельне пересування тіней по стіні, коли носиться вогонь, або жахливо рушає горбами тіньовий верблюд на стелі, коли няня бореться з овалистою і валкою очеретяною ширмою (розтяжність якої обернено пропорційна її стійкості). ранні, найближчі до оригіналу з усіх спогадів.

Ти можеш вибирати, крізь яке скло дивитись на світ. Крізь темне чи світле.

— Ти віриш у кохання з першого погляду?
- З першого? Ні, це дуже просто. Я вірю, що треба придивитися уважніше.

Саме життя підказує, що божевільне, пристрасне прагнення бути молодою вічно – нереально. Тому треба себе якось реальніше сприймати.

- Тату, а як можна зрозуміти, що сталося диво?
- Диво?
- Так.
- Ти це про що?
— Я думаю, що, можливо, цей сніг  — чудо.
- Це звичайний сніг, Джудіт.
— Звідти знаєш?
Тато сказав:
- Так, я не збираюся обговорювати це весь день. Зрозуміло?
— Але звідки ти знаєш про різні речі, що вони не дива? - Запитала я.
Щоб не відставати, доводилося бігти бігцем. Я сказала:
— Мені здається, люди не повірять у диво, навіть якщо воно станеться у них просто на очах, навіть якщо їм скажуть, що це диво. Вони всі думатимуть, що це звичайнісінька річ.

Те, що ти бачиш і чуєш, певною мірою залежить від того, який ти сам.

Якщо ти здатний бачити прекрасне, то тільки тому, що носиш прекрасне в собі. Бо світ подібний до дзеркала, в якому кожен бачить власне відображення.