Володимир Набоков. Дарунок

Адже кімната справді тремтіла, і це миготіння, карусельне пересування тіней по стіні, коли носиться вогонь, або жахливо рушає горбами тіньовий верблюд на стелі, коли няня бореться з овалистою і валкою очеретяною ширмою (розтяжність якої обернено пропорційна її стійкості). ранні, найближчі до оригіналу з усіх спогадів.

Цитата з книги Дарунок, автор Володимир Набоков