Ти слуга народу в цій мізерній, схибленій на Біблії дірі. Нікому, нікому не  діло до твоєї спадщини.

Наймогутніша сила, яку ми передаємо нашим дітям, мабуть, криється над генах, а нашій душі.

Але, що б там не говорили, пута  спорідненості дуже слабкі, коли вони не підкріплені душевною близькістю; це особливо виразно бачиш, коли стикаєшся зі справами спадщини.

Радість - найкраще, що можна після себе залишити.

Чому ми маємо платити за своїх батьків? Ми – заручники їхньої ненависті, Робере. І не тільки ми, а й наші кохані, і наші діти. За нас вирішують, кого нам любити, кого ненавидіти, кому належати… Нас не питають, ми – речі, тільки з іменами та з душею. Ми не живемо, нас продають, купують, міняють, переставляють, доки ми не виростаємо у господарів таких самих речей, уже наших…

Зараз, мляво шкутильгаючи на роботу, спотикаючись на рівному місці від тяжкості невидимого горба, тільки зараз я розумію свого батька. Тільки зараз, пережований часом, викинутий відрижкою даності на цей асфальт, з якого злизують бруд низькі чорні хмари, я нарешті усією своєю істотою усвідомлюю, що означав його мерзлий погляд. Мій батько з усім своїм сумом, загнаністю, з важким підборіддям і рідкісними бровами, шаблоном кругової безвиході повторився в мені. Як і я, мабуть, повторюся у своєму синові.

Наші діти заслуговують на те, щоб світ, де їм належить жити, був кращим і досконалішим за наш.

Успішна наступність - це більше, ніж просто вибір людини з відповідним набором навичок, це пошук того, хто поділяє початкову ідею створення компанії. Великі другі або треті керівники займають цю посаду не для того, щоб привнести своє бачення майбутнього; вони піднімають первісний прапор та ведуть компанію до наступного покоління. Ось чому ми називаємо це наступністю, а не заміною. Тут має бути продовження світогляду.

Наші історії — ось те, що ми тягаємо за собою в наших мандрах через океани та кордони, через життя. Невеликий запас кумедних випадків, всіх цих«а потім сталося ось що», наших особистих«жили колись були». Ми — це наші історії, а коли ми йдемо, то, якщо пощастить, наші історії забезпечать нам вічне життя.

Не звалюйте на своїх дітей тяжку ношу незаслуженого багатства: це може«паралізувати» їх, відбити у них бажання багато трудитися і досягати власного успіху в житті.