Була б дупа, а пригоди на неї завжди знайдуться!

— О, ні, тобі це їсти не можна.
- Це чому?
[Ніка нудить кров'ю]
- Ну, як справи, Нік? Нормально?
— Він з'їв картошку.
— Вже й пожерти не можна. Супер. Засмагати не можна, вдень телевізор не подивишся. Але картопля — це ж найприкріше! Улюблену їжу тепер не можна! Коротше бути вампіром — відстій.

- Перестаньте рухатися. Це — диявольські сили. Розслабтеся краще. Якщо ви не розслабитеся, воно вб'є вас швидше.
— Вб'є нас швидше? О, тепер я можу розслабитись.

Дивись не заучуйся, а то ти станеш генієм, збожеволієш, у тебе з'явиться лисина, а нам у неділю купувати мені туфлі!

Глухий чоловік і сліпа дружина завжди щаслива пара.

- Айн момент, шеф -... по маленькому.
- Тільки по-маленькому.
- Ага!
— Здебільшого будемо, коли алмаз повернемо.

Коли думаєш про їжу, то на душі стає легше, і Тітка почала думати про те, як вона сьогодні вкрала у Федора Тимофійовича курячу лапку і сховала її у вітальні між шафою та стіною, де дуже багато павутиння та пилу. Чи не заважало б тепер піти і подивитися: ціла ця лапка чи ні? Можливо, що господар знайшов її і з'їв.

— Все йде непогано, багато подорожуєш — польоти довкола світу двічі на місяць.
- Давай, просвіти мене - двічі на місяць польоти навколо світу - все правильно, але як ти дізнався? Хочеш сказати, що побачив у мене на краватці пляму від кетчупу, яку продають тільки на Манхеттені? Чи у мене на взутті особливий бруд?
— Я перекинувся кількома словами з твоєю секретаркою — вона  мені все розповіла.

— Здається, я ключі залишив у гримерній, Джоан...
— Я Керол!
- А я й кажу - Керол! Це в мене така дикція.

- Що це?
— Я знайшов мамину книгу рецептів.
- І приготував її?