Гучним сміхом не приховаєш дикого болю.

У ній була все та ж привабливість, та ж пустота...«Ви смішна», — сказав він їй, борючись із власним замішанням від її безглуздої переконаності в тому, що життя — це лише те, що в неї всередині.

— Яке у Вас чудове хутро!
- Але!
- Ні, я серйозно!
- Мексиканський тушкан!
- Бути цього не може! Вас обдурили, Вам дали набагато краще хутро! Це… шанхайські барси! Бачите, як хутро грає на сонці? Бурштин!

Де сміх, там плач.
Вони дружніші за всіх.
Легко сміється плач
І плаче сміх.

Я найкраще знаю, чому сміється тільки людина: він один страждає так глибоко, що змушений був винайти сміх.

Предслава знову відзначила, що, коли він сміється, у нього робиться трохи збентежений вигляд: ніби він соромиться, що у світі знайшлося щось, здатне порушити його незворушність.

Серйозне руйнується сміхом, сміх серйозним.

Хто заважає, сміючись, казати правду?

Чудова це річ - сміх від душі, чудова і досить рідкісна, і це, між іншим, шкода. І тому, якщо якась людина своєю власною персоною постачає людям матеріал для гарного жарту, нехай він не скупчується і не соромиться, нехай він весело віддасть себе на службу цій справі.

Скаржитися на неприємну річ - це подвоювати зло ; сміятися з неї — це знищити його.