У кого вони ще залишилися, сльози? Вони давно вже перегоріли, пересохли, як колодязь у степу. І лише німий біль - болісний розпад чогось, що давно вже мало звернутися в ніщо, на порох, - зрідка нагадувала про те, що ще залишилося щось, що можна було втратити. Термометр, давно вже впав до точки замерзання почуттів, коли про те, що мороз став сильнішим, дізнаєшся, тільки побачивши відморожений палець, що майже безболісно відвалився.
А чи знаєш ти, скільки сліз залазить у чайну ложку? 127. Я підрахував, коли був у депресії. Мені стало цікаво і я подумав, що це свого роду мистецький проект. Мені хотілося кудись рухатись, а не просто плакати. Тому я почав плакати в ложку і рахувати краплі. 127. Обов'язково запиши собі на згадку. 127.
Справа не в тому, що мені не хочеться плакати, навпаки, дуже хочеться. Просто хтось повинен залишатись сильним, щоб сильними не довелося бути всім вам.