Я намагаюся жити серцем, робити те, що відчуваю.

Не було на світі двох сердець настільки ж відкритих і близьких, смаків настільки ж загальних, почуттів так само приголосних і душ так само співзвучних між собою.

Найбільший із храмів — серце.

Чому ми не закохуємося щомісяця у когось нового? Тому що при розлуці нам довелося б втрачати частинки власного серця.

Дарую тобі серце
На листку білому,
Дарую тобі серце,
Що хочеш з ним роби.
Гуляй де завгодно,
Ходи з ним всюди,
Малюй що захочеш,
Сердитися не буду.
Але краще на ньому
Малювати не вчися ти,
Нехай моє серце
Залишиться чистим.

Може, такий підхід і марна трата часу, коли маєш справу з фригідною сучкою на кшталт Аманди, у якої замість серця шмат льоду, проте треба пам'ятати, що навіть льодовики тануть, якщо нагрівати їх довше.

Іноді буває просто необхідно зробити тихіше голос розуму, щоб почути мудрий шепіт серця... 

Серце у мене кошмарне, завжди знайде привід битися. Цілий день воно в хвилюваннях — не серце, а молоток, а я для нього стіна, і воно заповнює собою весь світ.

- Гадіно! - крикнула Урсула.
Амаранта, яка почала складати одяг у скриню, вирішила, що мати вкусив скорпіон.
- Де він? — злякано спитала вона.
- Хто?
- Скорпіон, - пояснила Амаранта.
Урсула тицьнула пальцем у серце.
- Тут, - сказала вона.

Не треба завойовувати їхні серця. Вкрадь їхні думки. Це принесе тобі значно більше користі.