Я хихикаю, бо не дозволяю собі плакати. Це божевільний світ, і єдиний спосіб отримувати від нього задоволення - це ставитися до нього як до жарту.

Цей старий світ дуже забавний. Над ним не можна не сміятися. Адже, якщо не сміятися, можна збожеволіти.

Існує на світі лише один героїзм: бачити світ таким, яким він є, і любити його.

Що більше ми пізнаємо світ, то більше він стає.

Він перестав довіряти сну. Ти заплющуєш очі і на кілька годин вирушаєш в якусь іншу країну, а поки що тебе немає, що завгодно - все що завгодно - може статися. Весь світ можуть вирвати з-під тебе.

Я втомилася від цього світу, де найважливіша зовнішня сторона будь-чого. Від свиней, які лише виглядають жирними. Від сімей, що здаються щасливими та благополучними.
Я втомилася від того, що тільки здавалося б щедрістю. Або коханням.

Зруйнувати світ — це остання відчайдушна спроба не дати цьому світові зруйнувати мене.

Твій погляд — нехай буде твердим і зрозумілим.
Зітріть випадкові риси -
І ти побачиш: світ прекрасний.

— Ти не справжній, не справжній...
— А ти що? Вони справжні? Ти подивися на них, подивися, наш світ грунтується на фантазії, штучні емоції в таблетках, психологічна війна у вигляді реклами, хімікати в їжі, що змінюють свідомість, промивання мозку за допомогою ЗМІ, штучні теплиці в соціальних мережах. Ну! І що з цього справжнє? З початку століття ми не бачили нічого справжнього, ми відключили все. Витягли батарейки, закусили пачкою ГМО, а потім викинули залишки в смітник людської жадібності, що постійно зростає. Наші будинки належать корпораціям, заснованим на стрибках по дисплеях у двійкових числах, що вганяють людствоще небачену досі сплячку. Прийде копатися дуже довго перш ніж ти доберешся до чогось справжнього. Ми живемо в царстві нісенітниці, і ти прожив у ньому занадто довго, тож вистачить говорити, що я не справжній. Котлета в твоїй дупі нереальніший за мене. Для тебе, Елліот, я цілком справжній.

Мистецтво - це єдиний інструмент, за допомогою якого розум керує світом.