Самотність буває різною. Іноді воно відбувається проти нашої волі — так сталося з містером Монеткінсом. Звичайно, йому важко постійно залишатись одному. Тому він і тримає лавку, у ній він спілкується з усіма лісовими звірятами; До речі, давайте завтра відвідаємо його і почастуємо свіжим гарячим супом. А буває самота хороша і потрібна. Кожному важливо часом побути віч-на-віч із самим собою: зібратися з думками, спокійно поміркувати і помічати, позайматися в тиші улюбленими справами.
Йому було все одно, красива чи ні під кров'ю і всім іншим поранена дівчина. Він сам був не красень, і йому здавалося неправильним судити інших за стандартами, яким не відповідав. З народження у нього було слабке серце, що, напевно, пояснювало, чому він завжди сподівався, що будь-яка поранена пташка вважатиме його рятівником і любитиме відповідно. Вилікувати серце власними силами він не сподівався, а в такому місті, як Елквуд, де жили суворі працьовиті люди, це означало, що його шанси померти молодим вище за середні. Він не боявся вмерти. Він боявся померти на самоті.
Ніколя раптом подумав, що кожна людина залишається наодинці зі своєю самотністю; і ось його старий друг також частенько приховував, ховав від своїх друзів страждання, властиві його віку, за тим, що на перший погляд здавалося кокетством, але насправді було почуттям власної гідності.
Томас шкодував батька тому, що люди рідко виглядають добре, коли вони самі. У суспільстві вони завжди носять маски. А що під ними? Якийсь моторошний монстр, від якого всі втекли б з криками? Буває й так, але зазвичай там не ховається нічого поганого. Зазвичай те, що ми ховаємо під маскою, може викликати у людей сміх чи огиду, або і те, й інше разом.
Можна отак от мотатися, бути втомленим, виснаженим, мати серйозні фінансові проблеми, бути застудженим, і при цьому бути абсолютно щасливим… Абсолютно… просто з тієї причини, що на тебе чекають. І знаєте, не просто ось так от чекають, а чекає та, яка потрібна тобі, щоб на тебе чекала. Тому що є ті, які чекають, та й нехай почекають. Дочекаться! А можна бути навпаки здоровим, перспективним, успішним і бути абсолютно нещасним, ну, бо на тебе не чекають. Вона не чекає, і здається, що взагалі ніхто не чекає. І ще ти маєш телефон, і цей телефон має номер. І цей номер ніхто не набирає, бо вона не набирає і здається, що ніхто не набирає. А вона не набирає. І при цьому в тебе самого в мозку якимись вогненними цифрами горить її номер, заповітний номер. І ти розумієш, що не треба його набирати, причому в жодному разі не треба його набирати, бо буде тільки гірше. І як тільки так подумав – одразу набрав. І відразу стало гірше, причому у будь-якому випадку. Ти почув короткі гудки, отже вона з кимось розмовляє. З ким? Довгі гудки – вона бере трубку. Чому? Значить, у неї визначився мій номер, і вона не хоче брати, отже, треба зателефонувати з такого телефону, який вона не знає. Або ти чуєш голос оператора, який повідомляє, що абонент недоступний. Або її голос, який тобі не радий, і якісь брехливівідповіді, або якісь зовсім байдужі питання. І ти розумієш у цей момент, що ти, мабуть, взагалі нікому не потрібний. А з цим що ти можеш зробити? Якщо ти їй не потрібен, то ти нікому не потрібен. А з цим як ти можеш упоратися?