Люди народжуються та помирають на самоті. Не випрошуй кохання як дитина. І не дмуйся, якщо на тебе хтось не звертає уваги.
До самотності звикаєш дуже швидко, швидше, ніж хотілося б.
Самотність породжує оригінальну, сміливу, страшно прекрасну — поезію.
Ми всі самотні, і все, що нам потрібно, це той, хто зверне на нас увагу.
З тривожним почуттям я беруся за перо. Кого цікавлять визнання літературного невдахи? Що повчального у його сповіді?
Та й життя моє позбавлене зовнішнього трагізму. Я абсолютно здоровий. У мене є любляча рідня. Мені завжди готові надати роботу, яка забезпечить нормальне біологічне існування.
Мало того, я маю переваги. Мені легко вдається розташовувати себе людей. Я здійснив десятки вчинків, які кримінально караються і залишилися безкарними.
Я двічі був одружений, і обидва рази щасливо.
Зрештою, у мене є собака. А це вже надмірність.
Тоді чому ж я почуваюся на межі фізичної катастрофи? Звідки в мене почуття безнадійної життєвої непридатності? У чому причина моєї туги?
Я хочу цього розібратися. Постійно думаю про це. Мрію і сподіваюся викликати примару щастя…
Вам доступні будь-які засоби зв'язку, але при цьому ви всі дуже самотні.
Скільки сумуй у цьому глибокому мовчанні кімнати, де ти живеш сам!
Ось ти уявляєш, як це - прокинутися в темряві, в тузі, на самоті, коли тебе нікому обійняти, і раптом побачити, що все на світі такі ж?
Бувають у житті люди, з якими ви начебто перебуваєте в якихось стосунках, часом навіть близьких... Але, якщо вдуматися, ви почуваєтеся самотньою, бо його немає поряд, коли це потрібно. Тоді і стає зрозумілим, що ці відносини ні до чого не ведуть. Така людина схожа на стару машину, що стоїть у проїзді біля будинку на цеглині і займає місце.
Часто зовсім не потрібен старець, потрібен просто друг.
Цей тотальний пошук старців у наш час є ознакою глибокої самотності. Люди самотні й часто нікому не потрібні зі своїми проблемами:«А ти знаєш, мені погано на душі...» - Та всім погано! Кому зараз добре?» А краще б інакше:«Ти здоровий? Як у тебе справи? Чи все в тебе добре? Це нормально — цікавитись людьми, питати. Взагалі існує таке святе запитання:«Як у тебе справи? Чим я можу тобі допомогти?"