Мені здається, що безліч людей наклала на себе руки лише для того, щоб вже покінчити з безплідними дебатами над тим, чи зможуть вони покінчити рахунки з життям чи ні.

- Ні, я не розумію, - з напускним обуренням вигукнула Ілона. – Чому немає  такого способу самогубства: лягти у ванну з пелюстками троянд, випити склянку полуничного соку, з'їсти плитку шоколаду та померти від блаженства?!

Самогубство це коли людина приходить без запрошення до Бога.

Ті, хто вбиває себе, ніколи не думають про тих, хто лишається.

Релігії багаті будь-якими хитрощами проти вимоги самогубства; цим вони вкрадаються в довіру тих, хто закоханий у життя.

Тепер він прийняв рішення — він вирішив накласти на себе руки. Чаша страждання переповнилася, страждати довше він не в змозі. Смерть позбавить його мук. Потрібно померти.

Життя - це біль. Я щоранку прокидаюся з болем, ходжу на роботу з болем! Сказати, скільки разів мені хотілося послати все до дідька, звести рахунки з життям?

Дзвонить хлопець, щоб сказати, що він провалив іспит з алгебри.
Просто заради практики я говорю: Вбий себе. Жінка дзвонить і каже, що її діти погано поводяться.
Не втрачаючи темпу, я говорю їй: Вбий себе. Чоловік дзвонить, щоби сказати, що в нього не заводиться машина.
Вбий себе. Жінка дзвонить, щоб запитати, скільки починається останній кіносеанс.
Вбий себе.
Вона  питає:«Це 555-13-27? Це кінотеатр Мурхаус?
Я говорю: Вбий себе. Вбий себе. Вбий себе. Дівчина дзвонить і питає: "А вмирати дуже боляче?"
Ну, люба моя, говорю я їй, так, але продовжувати жити ще болючіше.

Послухайте, — сказав я, — або застреліться, або повісьте пістолет на колишнє місце, і ходімо спати.

У суботу ввечері я зловив кайф, напився, попрямував до залізниці і ліг на рейки в очікуванні одинадцятигодинного поїзда, поклавши два великі шматки цементу собі на груди і ноги, і поїзд під'їжджав все ближче і ближче.
І він проїхав сусідніми рейками поруч зі мною замість того, щоб проїхати по мені.