Мила, не плач, не треба,

Сумних листів мені не йшли,

Знаю сам, що ти не рада

Від коханого вдалині.

Якщо довелося закохатися, будь готовий до смутку від розлук.

Те, що люди називають ніжністю, я називаю страхом розлуки.

У розлуці з коханим старіють швидко.

Я два дні прожив, не бачачи Вас, і тим довів, що можу винести все.

Дихання улюблених істот обпалює мені потилицю: все надто близько, скільки б кілометрів, років, шибок і стін не поділяло нас.

Перестань мені снитися! Якщо ти так сильно хочеш мене побачити, давай зробимо це в реальному житті.

Сподіваюся, якось ти полюбиш когось. Полюбиш так сильно, що, заплющивши очі, ти бачитимеш її обличчя. Я бажаю тобі цього. Я хочу, щоб ти дізнався, як це любити всім серцем. Перш ніж я заберу її в тебе.

Яка це розкіш — будь-якої хвилини мати можливість обійняти кохану людину.

Розлуку в усьому бачу:
вона  в очах твоїх сумних.
Розлуку по всьому я чую:
твій голос слабший і глуше.
Розлуку по всьому вдихаю:
ти пахнеш скошеним лугом.
Розлуку в усьому відчуваю:
твої знесилені руки.
У всьому передчую близькість
розлуки, розлуки, розлуки.